Піднебінні мигдалики — не «зайвий орган», а перший імунний бар'єр на вході в дихальні шляхи. Проблема починається тоді, коли вони перестають справлятися: у глибоких лакунах осідають бактерії, і вогнище хронічного запалення працює вже проти організму.

Як відрізнити від «просто пробок»

Білуваті грудочки в лакунах (тонзилолiти) самі по собі діагнозу не роблять. Вони бувають і в здорових людей, дають неприємний запах з рота — і все. Про хронічний тонзиліт говорять, коли поруч є:

  • повторні ангіни — зазвичай від 3 епізодів на рік і частіше;
  • постійний дискомфорт або відчуття стороннього тіла в горлі;
  • збільшені та болючі шийні лімфовузли;
  • тривалий субфебрилітет (37,0–37,4 °C), слабкість, швидка втома;
  • при огляді — спайки мигдаликів з дужками, гнійний вміст лакун.

Компенсована і декомпенсована форми

Поки все обмежується місцевими проявами, форму вважають компенсованою — мигдалики ще виконують свою роботу, і завдання лікаря зберегти їх.

Декомпенсація — це коли вогнище дає наслідки поза горлом: часті рецидиви ангін, паратонзилярні абсцеси або ускладнення з боку серця, суглобів і нирок. Стрептокок групи A здатний запускати аутоімунну реакцію, тому при хронічному тонзиліті контролюють ЕКГ, загальний аналіз крові, АСЛ-О, С-реактивний білок, ревмофактор.

Консервативне лікування

Курс проводять 2 рази на рік, зазвичай навесні та восени:

  1. Промивання лакун — шприцом з канюлею або вакуумною насадкою. Стандартно 8–10 процедур на курс.
  2. Місцеві антисептики та обробка лакун після промивання.
  3. Фізіотерапія — ультразвук, лазер на ділянку мигдаликів.
  4. Санація сусідніх вогнищ — карієс, хронічний риносинусит, аденоїди в дітей. Без цього мигдалики інфікуються повторно.

Системний антибіотик потрібен при загостренні (ангіні), підтвердженому стрептококом, — не для «профілактики» в спокійний період.

Полоскання горла вдома полегшують симптоми, але не очищають лакуни: розчин просто не потрапляє в їхню глибину. Це доповнення до лікування, а не заміна.

Коли обговорюють тонзилектомію

Рішення ухвалюють не за виглядом мигдаликів, а за частотою епізодів і ризиками. Загальноприйняті орієнтири — 7 епізодів ангіни за рік, або по 5 щороку протягом двох років, або по 3 щороку протягом трьох років. Крім того, операцію розглядають при:

  • перенесеному паратонзилярному абсцесі;
  • ускладненнях з боку серця, нирок, суглобів;
  • вираженому збільшенні мигдаликів, що заважає диханню уві сні;
  • відсутності ефекту від повноцінних консервативних курсів.

Видалення мигдаликів не робить людину беззахисною: їхню імунну функцію переймає решта лімфоїдного кільця глотки. А от зберігати вогнище, яке щороку дає абсцеси, значно ризикованіше.

Після операції

Перші 7–10 днів болить горло, можливий біль у вухах — це нормальна віддача по нервових шляхах. Важливо пити достатньо рідини, їсти м'яку прохолодну їжу, уникати фізичних навантажень і гарячої ванни близько двох тижнів. Поява свіжої крові у слині — привід звернутися того ж дня.

Що робити зараз

Якщо ангіни повторюються або горло турбує постійно, почніть з огляду та базових аналізів. У більшості випадків удається обійтися консервативним лікуванням — за умови, що курси проходять регулярно, а не тільки тоді, коли вже болить.